Спинившись на дослідженні  прислiв’їв про добро, про добрих людей глибше усвідомили, що вони — не лише повчальні, а й зібрали в собі всю мудрість попередніх поколінь. Добрих, щирих людей сьогодні зустріти важко, але від них завжди можна сподіватися на допомогу в трудні часи нашого життєвого шляху.

Прислів’я про добру людину

Від добра ніхто не тікає.Світ не без добрих людей.

Прислiв’я про добро і зло

Добре чути далеко, а зле ще далі.
Добре треба шукати, а зло саме прийде.
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Добро пушить, а лихо сушить.

Прислів’я про добро та зло

Раз добром налите серце вік не прохолоне.
Буде добре, як мине зле.
Часок у добрі побудеш — все горе забудеш.
За доброю хвилею злу жди.
Добро не пропада є а зло умирає.
Нема того злого, щоб не вийшло на добре.
Добро не лихо, ходить у світі тихо.

Прислів’я про доброту

Від добра добра не шукають.
Все добре, що добре кінчається.
Добре ім’я краще багатства.

Прислів’я про добро людини

Добре роби — добре й буде.
Добрий, хоч до рани прикладай.
Доброму всюди добре.

Прислів’я про добро та ввічливість

Хочеш собі добра, не роби нікому зла.
Хто добре робить, тому зло не шкодить.
Хто за добро не дає дяки, той не варт і здохлої собаки.
Хто не робить добре людям, той і сам себе не любить.
Чоловік не сонце, всіх не обігріє.

Прислів’я про добро та милосердя

Де є добрі люде, там біди не буде.
Доброго тримайся, поганого цурайся.
Добро довго пам’ятається, а зло ще довше.
Будеш людині все життя робити добро — нічого, а зробиш один раз зло — на все життя ворогом будеш.

Прислів’я про доброзичливість

Кого добро нагріє, той дуріє.
Як не було добра змалку, то не буде до останку.
Там добре, де нас нема.

Ми, група Дослідники  опрацювали літературні джерела: прислів'я, приказки, легенди, вірші. Для  кращого, глибшого та всебічного розуміння  теми звернули увагу на твори Василя Симоненка : Ти знаєш, що ти людина?
                       Ти знаєш про це,  чи ні?
                       Усмішка твоя єдина...
                       Очі твої одні...
Творчість нашого земляка зворушила і спонукає замислитись над призначенням людини, над сутністю людською на землі.
Незабутнє враження отримали, ознайомившись із легендою про планету Старість.
" Час на цій планеті проходить дуже повільно. Люди нікуди не поспішають, справ у них зовсім небагато, життя монотонне, сіре, безбарвне... Єдине, що є  абсолютно незвичайним у жителів цієї планети - так це  спогади..."
Звернувшись до глибин душі українського народу - фольклору  зрозуміли, що людяність, доброта, любов, шанобливе ставлення до старших - сила, яка дає крила, допомагає у незрозумілих, навіть, страшних життєвих ситуаціях. Захоплення викликають слова-звертання  із пісенної творчості, татоньку-голубчику, дівчинонько-ягідко, матінка, ненечко, юначе, дідусю, бабусю. І характерним є те, що обов'язково тільки ВИ, ВАМ, ВАШ. Повага, шанування - ментальність нашого народу.
Дійсно, опрацьовуючи  літературну мудрість, дійшли висновку, що Людина має лишати по собі  пам'ять. А для себе, коли і ми будемо на планеті Старість - світлий спогад про своє життя,  спогад.