Ми, група Дослідники  опрацювали літературні джерела: прислів'я, приказки, легенди, вірші. Для  кращого, глибшого та всебічного розуміння  теми звернули увагу на твори Василя Симоненка : Ти знаєш, що ти людина?
                       Ти знаєш про це,  чи ні?
                       Усмішка твоя єдина...
                       Очі твої одні...
Творчість нашого земляка зворушила і спонукає замислитись над призначенням людини, над сутністю людською на землі.
Незабутнє враження отримали, ознайомившись із легендою про планету Старість.
" Час на цій планеті проходить дуже повільно. Люди нікуди не поспішають, справ у них зовсім небагато, життя монотонне, сіре, безбарвне... Єдине, що є  абсолютно незвичайним у жителів цієї планети - так це  спогади..."
Звернувшись до глибин душі українського народу - фольклору  зрозуміли, що людяність, доброта, любов, шанобливе ставлення до старших - сила, яка дає крила, допомагає у незрозумілих, навіть, страшних життєвих ситуаціях. Захоплення викликають слова-звертання  із пісенної творчості, татоньку-голубчику, дівчинонько-ягідко, матінка, ненечко, юначе, дідусю, бабусю. І характерним є те, що обов'язково тільки ВИ, ВАМ, ВАШ. Повага, шанування - ментальність нашого народу.
Дійсно, опрацьовуючи  літературну мудрість, дійшли висновку, що Людина має лишати по собі  пам'ять. А для себе, коли і ми будемо на планеті Старість - світлий спогад про своє життя,  спогад.